Види синус-ліфтингу
Синус-ліфтинг поділяють на закритий (вертикальний) та відкритий (латеральний). Головним критерієм вибору одного чи іншого методу є ступінь атрофії кісткової тканини. Завдання обох методів синус-ліфтингу полягає у піднятті «дна» гайморової пазухи та заповненні кістковою тканиною пустоти, яка утворилася в альвеолярній кістці.
Для проведення закритого синус-ліфтингу кістка має бути не менше 4 мм заввишки, відповідно, у всіх інших випадках проводять відкритий синус-ліфтинг.
Техніка проведення операції суттєво відрізняється. При закритому синусі доступ до щелепної кістки роблять через невеликий отвір у кістці, без розрізу м’яких тканин, а при відкритому через відсунення ясенного лоскуту. Важлива особливість: у випадку, коли кісткової тканини є 4 мм та більше — можна провести операцію з відкритого синус-ліфтингу й одразу встановити імплант. Недоліком такої маніпуляції буде неможливість моментального навантаження (протезування).
При закритому синус-ліфтингу ми також можемо одноетапно встановити імплант, але цей метод застосовується у разі відсутності одного зуба, при відсутності кількох зубів в ряду, навіть при наявності 4 мм кістки, використовують методику відкритого синусу.